ІША́К
, а́, ч., розм.
1
. Те саме, що віслю́к, осе́л (перев. в тюркських народів)
. – Як добре все-таки, що ліг на віз я спати! Якби заснув на ішаку своїм, Мене б украли також разом з ним
(В. Симоненко)
;Верхівці на сухоногих конях, на різномастих ішаках, на верблюдах поспішали на базар
(П. Загребельний)
; * У порівн.
– Я давно це тобі кажу, а ти уперся, як старий ішак!
(В. Малик)
;– І-й-йа-а-а!!! – вереснув він, як ішак, щоб завдати мені жаху, і крутнувся довкола своєї осі
(В. Шкляр)
.2
. лайл.
Про вперту, дурну людину
. – Не будь ішаком, Уразе! – загорлав на все село сивобородий. – .. Не випробовуй нашого терпіння!
(Б. Левін)
;– Упертий ішак! – зітхнув Кравчина. – Я хотів як краще, а ти гнеш своє. Сам лізеш у петлю
(О. Бердник)
.3
. перен.
Про людину, яка не ремствуючи виконує найважчу роботу
. От тепер він, Стефан Бойко, студент Політехнікуму й революціонер, стане таким же безсловесним ішаком, м'ясом, що його поведуть на гарматну різанину
(Гео Шкурупій)
.4
. лайл.
Уживається, щоб образити кого-небудь, засудити чиюсь поведінку
. Сільською вулицею крокують двоє з карабінами за плечима. .. “У-у, ішаки!” – лається Абдулаєв і проводить їх злющим поглядом
(Григорій Тютюнник)
;– Цить, гяуре! – шипить старий висохлий Юсуп і погрожує пальцем. .. – Смердючий шакал! Ішак!
(В. Малик)
.