ПІДСІ́ЯТИ
див.
підсіва́ти
.ПІДСІВА́ТИ
, а́ю, а́єш, ПІДСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.
1
. що, чого, чим.
Сіяти додатково, ще трохи або по слабких, рідких сходах чи по сходах іншої культури
. – Мені теж довго голову крутили з пасікою. Ніяк не хотіли толком збільшувати її, не хотіли синяк підсівати. А що я, дарма насіння його у лісах збирав?
(М. Стельмах)
;– Татко їх
[трави]
підсіває щороку, – пояснила Світлана(О. Гончар)
;Казали в конторі, що трохи гороху є: де пшениця вимерзла, горохом підсіватимуть
(В. Дрозд)
;– Самі ж розумієте, що з тієї потолочі вже й хом'як не похіснує
[скористається].
– Підсіємо яриною. – Ая-ая, замість того, щоб те зерно у переднівок на пироги змолоти, – в тон батькові буркне Лесь(І. Нижник)
.2
. що.
Просівати що-небудь крізь решето, сито
. Уляна заторохтіла решетом, підсіваючи квасолю
(В. Кучер)
;Традиційно в Україні підсівали борошно через сито в невеликі ночви – довбані з цільного відрізка деревини коритця прямокутної або човноподібної форми із завуженими кінцями-ручками
(з навч. літ.)
.