СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПРОСКО́ЧИТИ
ПРОСКА́КУВАТИ
2
, ую, уєш, недок., ПРОСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1
.
кого, що і без прям. дод.
Швидко проїжджати, проходити, пробігати і т. ін. повз кого-, що-небудь або по чому-небудь, по якійсь місцевості, не зупиняючись
.
В цьому пеклі життя, у цьому хаосі фарб, ліній, пахощів, звуків .. проскакував часом, занявши
[зайнявши]
всю вулицю, новий фаетон під білим парасолем
(М. Коцюбинський)
;
Іван .. звертає на хисткий місток, перекинутий через річку, проскакує його й з острахом схиляється над потерпілим
(П. Колесник)
;
От проскочила вже перша дараба
(Г. Хоткевич)
;
Проходом ідуть два ревізори. А в протилежному кінці – ще один .. Проскочити – годі й надіятись!
(А. Дімаров)
;
Петрана .. метнулась картоплищем, проскочила крізь обтяжене плодами віття яблуні, що низько посхилялось до землі
(М. Малиновська)
;
// 
Скачучи, минати кого-, що-небудь
.
Чути тріск хмизу – і перед його
[ведмедя]
носом проскакує переляканий лось
(В. Гжицький)
;
Знайома їй кавалькада чвалом проскочила повз неї
(М. Коцюбинський)
;
Григор, здалеку приглядаючись до неї
[дівчини],
проскочив трохи уперед, далі осадив коней
(Є. Гуцало)
.
2
.
Проходити, пробиватися крізь щось, між чим-небудь (про іскри, світло і т. ін.)
.
На стінах миготіли барвисті веселкові вогні, інколи в чорних віконцях проскакували фіолетові блискавиці
(О. Бердник)
;
Повітря набирало нечуваної наелектризованості. Потужні розряди проскакували між небом і болотом, блакитні та німі
(Любко Дереш)
;
Аварія може статись з елементарних причин. То коротке замикання, то проскочила іскра від тертя
(Л. Костенко)
;
// 
перен.
Іноді, час від часу з'являтися на якусь мить
.
Хоча він був стурбований, роздратований, але і крізь цю роздратованість так і проскакувала ніжність, м'якість та щирість
(В. Винниченко)
;
– В її очах іноді проскакують такі бісики, що просто страшно стає за життя навколишніх хлопців
(Ю. Яновський)
;
Люди роблять прикру помилку, зневажливо вiдмахуючись вiд минулого. Адже чимало з нього проскакує в сучасному
(Р. Андріяшик)
;
Тонка смуга теплого ясного променя проскочила в голові – і раптом зникла, зоставивши темну порожнечу
(М. Івченко)
;
В найглибших потайниках душі старого за останні дні нема, нема та й проскочить іскорка надії
(М. Стельмах)
.
3
.
розм.
Спритно, швидко пробиратися через яку-небудь перешкоду, між чимсь
.
Пузанов упевнено проскакував поміж стовбурами, не зачіплюючись, пірнав крізь кущі, і жоден сук, жодна гілляка не хруснули під його чобітьми
(О. Гончар)
;
Дим вичавлює сльози, пекучим віхтем затикає горло .. – Тримайтесь мене! – проскакую через вогняну запону в дверях
(Є. Доломан)
;
– Клавесиніст... Проскочив через лінію фронту, коли французькі війська підступили до Бонну
[Бонна]
(Р. Іваничук)
;
// 
Проїжджати, проходити, пропливати куди-небудь, уникаючи небезпеки, минаючи перепони
.
Вони вміли проскакувати через облави, то пірнаючи під землю, то ховаючись у німецькому складі, вони були господарями Києва
(Ю. Яновський)
;
Василь, проскочивши крізь москальський кордон, кинувся прямо у горниці, до панича
(Панас Мирний)
;
Допомоги все немає. Стало ясно – не доїхали посланці до штабу, не проскочили крізь вороже оточення
(О. Донченко)
.
[І] ми́ша не пролі́зе (не проско́чить, не пробіжи́ть і т. ін.),
(1)
 
Соба́ці не проско́чити
такі перепони, що ніко́му не пройти, не пробратися куди-небудь
.
Цілі села оточували москалями, собаці не можна проскочить, а Хома Прядка переодягнеться собі за пана, розляжеться в кареті й гайда .. Пропустять
(В. Винниченко)
.