ПРОСКО́ЧИТИ

див.

проска́кувати

ПРОСКА́КУВАТИ

, ую, уєш, недок., ПРОСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док.

кого, що і без прям. дод.

Швидко проїжджати, проходити, пробігати і т. ін. повз кого-, що-небудь або по чому-небудь, по якійсь місцевості, не зупиняючись

В цьому пеклі життя, у цьому хаосі фарб, ліній, пахощів, звуків .. проскакував часом, занявши

[зайнявши]

всю вулицю, новий фаетон під білим парасолем

(М. Коцюбинський)

;

Іван .. звертає на хисткий місток, перекинутий через річку, проскакує його й з острахом схиляється над потерпілим

(П. Колесник)

;

От проскочила вже перша дараба

(Г. Хоткевич)

;

Проходом ідуть два ревізори. А в протилежному кінці – ще один .. Проскочити – годі й надіятись!

(А. Дімаров)

;

Петрана .. метнулась картоплищем, проскочила крізь обтяжене плодами віття яблуні, що низько посхилялось до землі

(М. Малиновська)

;

Скачучи, минати кого-, що-небудь

Чути тріск хмизу – і перед його

[ведмедя]

носом проскакує переляканий лось

(В. Гжицький)

;

Знайома їй кавалькада чвалом проскочила повз неї

(М. Коцюбинський)

;

Григор, здалеку приглядаючись до неї

[дівчини],

проскочив трохи уперед, далі осадив коней

(Є. Гуцало)

Проходити, пробиватися крізь щось, між чим-небудь (про іскри, світло і т. ін.)

На стінах миготіли барвисті веселкові вогні, інколи в чорних віконцях проскакували фіолетові блискавиці

(О. Бердник)

;

Повітря набирало нечуваної наелектризованості. Потужні розряди проскакували між небом і болотом, блакитні та німі

(Любко Дереш)

;

Аварія може статись з елементарних причин. То коротке замикання, то проскочила іскра від тертя

(Л. Костенко)

;

перен.

Іноді, час від часу з'являтися на якусь мить

Хоча він був стурбований, роздратований, але і крізь цю роздратованість так і проскакувала ніжність, м'якість та щирість

(В. Винниченко)

;

– В її очах іноді проскакують такі бісики, що просто страшно стає за життя навколишніх хлопців

(Ю. Яновський)

;

Люди роблять прикру помилку, зневажливо вiдмахуючись вiд минулого. Адже чимало з нього проскакує в сучасному

(Р. Андріяшик)

;

Тонка смуга теплого ясного променя проскочила в голові – і раптом зникла, зоставивши темну порожнечу

(М. Івченко)

;

В найглибших потайниках душі старого за останні дні нема, нема та й проскочить іскорка надії

(М. Стельмах)

розм.

Спритно, швидко пробиратися через яку-небудь перешкоду, між чимсь

Пузанов упевнено проскакував поміж стовбурами, не зачіплюючись, пірнав крізь кущі, і жоден сук, жодна гілляка не хруснули під його чобітьми

(О. Гончар)

;

Дим вичавлює сльози, пекучим віхтем затикає горло .. – Тримайтесь мене! – проскакую через вогняну запону в дверях

(Є. Доломан)

;

– Клавесиніст... Проскочив через лінію фронту, коли французькі війська підступили до Бонну

[Бонна]

(Р. Іваничук)

;

Проїжджати, проходити, пропливати куди-небудь, уникаючи небезпеки, минаючи перепони

Вони вміли проскакувати через облави, то пірнаючи під землю, то ховаючись у німецькому складі, вони були господарями Києва

(Ю. Яновський)

;

Василь, проскочивши крізь москальський кордон, кинувся прямо у горниці, до панича

(Панас Мирний)

;

Допомоги все немає. Стало ясно – не доїхали посланці до штабу, не проскочили крізь вороже оточення

(О. Донченко)

◇

[І] ми́ша не пролі́зе (не проско́чить, не пробіжи́ть і т. ін.),

див.

ми́ша

;

(1)

Соба́ці не проско́чити

–

такі перепони, що ніко́му не пройти, не пробратися куди-небудь

Цілі села оточували москалями, собаці не можна проскочить, а Хома Прядка переодягнеться собі за пана, розляжеться в кареті й гайда .. Пропустять

(В. Винниченко)