СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПРОМІТНИ́Й
, а́, е́, розм.
Який веде справи, вдаючись до хитрощів, обману; пронозливий
.
[
Феноген
:]
А скільки ж Ліхтаренкові дісталось
[грошей]?
От промітний чоловік! Прослуживши з таким ідолом при великій комерції тридцять п'ять літ, можна б було і тисячу десятин
[землі]
купить!
(І. Карпенко-Карий)
;
Патлатий .. чоловік, промітний і прудкий, заходився коло свого діла добре, і з рук його вивернутись було нелегко
(О. Ільченко)
;
До промітного та хитрого вийшли вони Одіссея. Разом усі на порозі, відвагою дишучи, стали Четверо
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
;
// 
Який відзначається спритністю; заповзятливий
.
Промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базар, продав та купив обіддя – ото вже й заробив 15 карбованців
(Сл. Б. Грінченка)
;
[
Навій
(співає):
]
І жовтодзьобий чорний дрізд, І промітна синичка, І трясогузка – довгий хвіст, І славка невеличка
(Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра)
;
// 
Швидкий на розум; кмітливий
.
Не забігаючи й додому, подалась я в ясла до Тимка. Ти б його тепер і не пізнав .. Здоровий, жвавий та промітний хлопчина
(І. Вирган)
;
Я почав із позик. Давав їх рукастим і промітним людям, правлячи вдвічі менший процент, ніж жиди
(М. Дочинець)
.