ПРИСТАВНИ́Й
, а́, е́.
1
. Який приставляють до чого-небудь
. Бурчак допитливо позирає то на Зою, що притулилась на приставному стільці в колі .. молоді, то на Олену Мурову, яка замріялась у переднім ряді
(В. Земляк)
;Він примружив очі, ворухнув плечем – хотів привітатись з усіма за руку, а тоді хитнув головою і сів біля приставного столика
(Ю. Мушкетик)
;Ліворуч від Батька на широкій пристінній лаві примостився старий чоловік. По праву руку, трохи навкіс, сів на приставну лаву перший гість
(Ю. Логвин)
.2
. Який пришивається, прикріплюється і т. ін. до чого-небудь
. – Надпороти підкладку приставного коміра, і на бортовці
[бортівці]
зеленою ниткою нашито цифру двадцять п'ять...(В. Кучер)
;Біле шовкове платно з довгими і широкими приставними рукавами вільно спадало з пліч, невиразно окреслюючи струнку її постать
(В. Малик)
.3
. заст.
Приставлений до кого-небудь (для нагляду, охорони, супроводу і т. ін.).
Приставні офіцери не вважають на .. нужду бідних козаків, без жодного бачення немилостиво б'ють при роботі палками, без спочинку до неї приганяють
(Л. Старицька-Черняхівська)
.4
. лінгв.
Те саме, що протети́чний.
Фольклорну традицію нівеляції локальних фонетичних особливостей переймає Т. Шевченко. В його поезії немає ні твердого /р/ (типу вечера, гараче), ні вставного /л/ (типу деревляний, соломляний), ні приставного /г/ (типу гобідати, гочерет)
(В. Русанівський)
.