ПРАХ

, у, ч.

заст., книжн.

Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох (див. по́рох

1), пил (у 1 знач.)

І пити дасть

[мати синові],

і отрясе, Одує прах з його хітона

(Т. Шевченко)

;

Замети, як вовки, стояли, І сніговий курився прах

(М. Рильський)

;

Задумав олімпійський повелитель ось що. Вирішив він створити з праху земного людей, які б жили на землі, обробляли її і поклонялися богам, тремтячи перед їхньою могутністю

(О. Бердник)

;

Машини м'яко поскрипували .. З-під коліс летів прах

(М. Пилинська, пер. з тв. І. Ільфа, Є. Петрова)

;

Рештки, руїни чого-небудь (перев. споруд, будівель і т. ін.)

Гуркотіли гармати. Горів хутір. В пусте небо звився дим і прах пожежі

(О. Довженко)

;

Сяє

[зірка]

в сонці червоним птахом, Легким сонячним, як пірце, Над заліза потлілим прахом, Правду кажучи всім в лице

(А. Малишко)

;

Мете, летить, як в полі кураїна. Лише оця фортеця ще стоїть нездвижно, бо вона уже руїна. Тут пил і прах, і цвіль, і порохно. У мурах скрізь проломи і провали

(Л. Костенко)

;

перен.

Залишки давніх часів і звичаїв

І не прахом минулого віє Із твоїх берегів-крутогір

(С. Крижанівський)

;

І пісня била з джерела гіркого І пахла бджолами із довбаного вулія.., ярим воском Та сизим прахом звергнутих століть – Не атомними сурмами безодні

(І. Драч)

;

перен.

Про людське тіло

Так, чистий суфіє

[суфію]!

я п'ю, Не дорікай мені: Мій прах создатель замісив На чистому вині

(А. Кримський)

перен., зневажл.

Про кого-небудь мерзенного, нікчемного, жалюгідного або про що-небудь не варте уваги, нецінне, минуще

Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно, Що пред тобою дрянь і прах Базіка о богах обидно, Мудрує о твоїх ділах?..

(І. Котляревський)

;

Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов

(М. Рильський)

;

Для Сковороди царі – це прах, пил, грязь, екскременти

(П. Тичина)

;

Геть ви, посоромлені, хто Сіона ненавидить, Хай станете ви, мов трава на дахах: У жнива – без покосів, оберемка не складете. Вас не благословлять. Ви – прах!..

(В. Багірова)

уроч.

Тіло померлої людини; останки (у 2 знач.), труп (див. труп

Висока Тарасова могила під Каневом .. поховала в собі лише прах поета, а його твори не тільки жили, а набували дедалі більшого і дужчого звучання

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Схиляю голову свою, Кладу букет веселих квітів Над прахом тих, хто у бою Завоював нам право жити

(І. Нехода)

;

Стоїмо при священній могилі, де героїв покоїться прах

(М. Упеник)

;

Попіл від спаленого трупа людини

Починаючи з пелюшок і кінчаючи урнами для праху та автоматичними магнітофонами-поминальниками, – все мало марку Кейз-Ола або однієї з його дочірніх фірм

(М. Дашкієв)

(1)

[Тут] спочива́є / спочи́в (спочи́ло) прах (ті́ло)

кого

–

хтось похований, лежить у могилі

Його

[князя К. Острозького]

тіло спочиває під захованим ще й досі нагробником у каплиці св. Степана в Печерськім монастирі в Києві

(І. Франко)

;

[

Мазайло

На цвинтарі пам'ятник золотими буквами: “Тут спочиває прах Мини Марковича”.

[

Мазайлиха

Мазєніна.

[

Мазайло

Або просто: тут Мазєнін...

(М. Куліш)

;

[

Алківіад

(читає):

]

Віддавши душу жалюгідну, Тут жалюгідний прах спочив

(В. Мисик, пер. з тв. В. Шекспіра)