ПОЧТИ́ВО

див.

пошти́во

ПОШТИ́ВО

, заст. ПОЧТИ́ВО, розм.

Присл. до пошти́вий, почти́вий 1

Не обертаючи голови, промовив неголосно: – Заїко! За хвилину Заїка вже стояв на балконі й почтиво схилив спину за кріслом князя

(Г. Хоткевич)

;

Проходячи повз Гільду, гості поштиво їй уклоняються

(І. Кочерга)

;

Він натирає руки, начеб втирав їх рушником, і поштиво відходить на протилежний бік стола

(Ірина Вільде)

;

Арсен поштиво зачекав якусь хвилину, потім порушив мовчанку

(В. Малик)