ПОСМІХО́ВИЩЕ

, а, с.

Той, з кого сміються, глузують

[

Матрона

Я чесного роду, на моїм ім'ю

[імені]

ані волосинки чужої не пристало, я не хочу бути людським посміховищем

(І. Франко)

;

Частенько Денис приходив додому потріпаний і заплаканий. Він був у школі посміховищем, а навчання стало для нього мукою

(М. Ю. Тарновський)

;

Схаменися ж ти, нарешті, стань ізнов людиною, як і перше, не будь посміховищем для тих, хто, як і я, знає твою натуру

(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)

Посміх, глум, наруга

Хлібом не годуй, дай встругнути якесь посміховище, дай перестрибнути забур'янений рів

(Є. Пашковський)