СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОМИРА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ПОМЕ́РТИ, мру́, мре́ш, док.
1
.
Переставати жити, ставати мертвим; мерти
.
Добрі помирають, а діла їхні живуть
(приказка)
;
[
Демко
:]
Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю...
(М. Кропивницький)
;
Мати затялась на одному: “Як прийдеться помирати, то помремо на своїй землі”
(М. Стельмах)
;
Як помер наш батько, .. оставив нам дев'ять пар волів полових, хороших
(Марко Вовчок)
;
– Пан Шанкар помер увi снi – просто заснув i бiльше не прокинувся
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
// 
Гинути, звичайно передчасно (від підступних дій кого-небудь, у бою, унаслідок нещасного випадку і т. ін.)
.
Він ставить наперед кураторові ультиматум. Так і так. Не буде прав – загинеш. Куратор, розуміється, і не думає відповідати на такий ультиматум. На другий день він нагло помирає...
(У. Самчук)
;
По суті, Шевченко так само, як і Пушкін, помер від руки Миколи І
(М. Рильський)
;
Генрі Пойндекстер помер від кулі майже одразу після пострілу
(В. Митрофанов, пер. з тв. Т. Майн Ріда)
;
// 
Здихати (про тварин)
.
Поки була жива стара кобила, все ж не було ще так трудно. А вже як вона померла...
(Г. Хоткевич)
;
Теля померло на третій день
(Любко Дереш)
;
Це кістка тварини, якоїсь дикої тварини, яка померла тут
(Дара Корній)
.
2
.
перен.
Утрачати ознаки життя, ставати безжиттєвим; завмирати
.
Все заростало, як заростало й помирало саме людське живоття в господі
(І. Нечуй-Левицький)
;
// 
Утрачати колишнє значення, колишню силу, важливість
.
– Говорять, що в модерному світі релігія помирає
(з газ.)
.
3
.
перен.
Утрачати політичну або економічну могутність; занепадати
.
– Венеція помирає, пане Перфекцій. Я відчуваю це всіма своїми старими костомахами
(Ю. Андрухович)
;
// 
Утрачатися, зникати
.
Пам'ять помирає в безмежжі пожарищ
(О. Ульяненко)
;
Згинув славний Леонтович у досвітній час, Білі крила, як вітрила, залишив для нас. Слава славна не поляже, не помре в віках..!
(М. Рильський)
;
// 
розм.
Переставати лунати; затихати
.
Нехай січе мене пісок, І в'ялить сонце осяйне, І помирає голосок, Бо милий мій забув мене
(А. Малишко)
.
4
.
тільки недок., розм.
Утрачати сили, знемагати від якого-небудь сильного почуття, відчуття і т. ін
.
– ...Отож крутила
[дівка]
з парубками... Поки накрутила... А цей помирав за нею, Богу на неї молився
(І. Багряний)
;
Іветта помирала від відчайдушної непоборної туги
(Люко Дашвар)
.
(1)
 
Поме́рти на сухо́ти (тиф),
заст.
перестати жити внаслідок захворювання на сухоти, тиф
.
Батько їй
[її]
помер на сухоти, як вона ще дитиною була
(Леся Українка)
;
Скона́ти (вме́рти, поме́рти і т. ін.) на па́лі <Cі́сти (потра́пити, піти́ і т. ін.) / сіда́ти на па́лю>
[Ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не] вмира́ти (помира́ти, ло́патися, па́дати і т. ін.) / вме́рти (поме́рти, ло́пнути, покоти́тися [по́котом], впа́сти і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу) <Ма́ло не поло́пати зо смі́ху>
(2)
 
Поме́рти (уме́рти) не своє́ю сме́ртю
померти неприродною смертю
.
Він випадково вгадав, що незабаром не своєю смертю вмре місцевий лісничий
(Р. Андріяшик)
;
Ніхто не запідозрить, що пілот помер не своєю смертю
(М. Кідрук)
;
(3)
 
Поме́рти (уме́рти) своє́ю сме́ртю
померти природною смертю
.
– Бог з ними, хай забирають
[землю]..,
аби життя залишили, щоб хоч померти своєю смертю
(І. Микитенко)
;
Посли й собі допитувалися: чи імператор Василій умер своєю смертю, чи помогли йому?
(П. Загребельний)
;
Роди́вся без соро́чки, помру́ (помре́) без штані́в
(4)
 
[Хоч] живце́м помира́ти (ги́нути)
дуже погано себе почувати або перебувати в нестерпних умовах, обставинах
.
[
Тиберій
:]
Так, нещасні, потомились ..
[
Всі
:]
Що хоч живцем тут помирати!
(М. Кропивницький)
;
– До столярської роботи не приймають, там треба стояти, бігати, а я не годен. До ями також годі. Що діяти? Руки здорові, а приходиться, відай, гинути живцем
(І. Франко)
;
Хоч ляга́й та [й] помира́й (вмира́й)