ПОМИРА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ПОМЕ́РТИ, мру́, мре́ш, док.
1
. Переставати жити, ставати мертвим; мерти
. Добрі помирають, а діла їхні живуть
(приказка)
;[
Демко
:]
Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю...(М. Кропивницький)
;Мати затялась на одному: “Як прийдеться помирати, то помремо на своїй землі”
(М. Стельмах)
;Як помер наш батько, .. оставив нам дев'ять пар волів полових, хороших
(Марко Вовчок)
;– Пан Шанкар помер увi снi – просто заснув i бiльше не прокинувся
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;//
Гинути, звичайно передчасно (від підступних дій кого-небудь, у бою, унаслідок нещасного випадку і т. ін.)
.Він ставить наперед кураторові ультиматум. Так і так. Не буде прав – загинеш. Куратор, розуміється, і не думає відповідати на такий ультиматум. На другий день він нагло помирає...
(У. Самчук)
;По суті, Шевченко так само, як і Пушкін, помер від руки Миколи І
(М. Рильський)
;Генрі Пойндекстер помер від кулі майже одразу після пострілу
(В. Митрофанов, пер. з тв. Т. Майн Ріда)
;//
Здихати (про тварин)
.Поки була жива стара кобила, все ж не було ще так трудно. А вже як вона померла...
(Г. Хоткевич)
;Теля померло на третій день
(Любко Дереш)
;Це кістка тварини, якоїсь дикої тварини, яка померла тут
(Дара Корній)
.2
. перен.
Утрачати ознаки життя, ставати безжиттєвим; завмирати
. Все заростало, як заростало й помирало саме людське живоття в господі
(І. Нечуй-Левицький)
;//
Утрачати колишнє значення, колишню силу, важливість
.– Говорять, що в модерному світі релігія помирає
(з газ.)
.3
. перен.
Утрачати політичну або економічну могутність; занепадати
. – Венеція помирає, пане Перфекцій. Я відчуваю це всіма своїми старими костомахами
(Ю. Андрухович)
;//
Утрачатися, зникати
.Пам'ять помирає в безмежжі пожарищ
(О. Ульяненко)
;Згинув славний Леонтович у досвітній час, Білі крила, як вітрила, залишив для нас. Слава славна не поляже, не помре в віках..!
(М. Рильський)
;//
розм.
Переставати лунати; затихати
.Нехай січе мене пісок, І в'ялить сонце осяйне, І помирає голосок, Бо милий мій забув мене
(А. Малишко)
.4
. тільки недок., розм.
Утрачати сили, знемагати від якого-небудь сильного почуття, відчуття і т. ін
. – ...Отож крутила
[дівка]
з парубками... Поки накрутила... А цей помирав за нею, Богу на неї молився(І. Багряний)
;Іветта помирала від відчайдушної непоборної туги
(Люко Дашвар)
.(1)
Поме́рти на сухо́ти (тиф),
заст.
– перестати жити внаслідок захворювання на сухоти, тиф
.Батько їй
[її]
помер на сухоти, як вона ще дитиною була(Леся Українка)
;Скона́ти (вме́рти, поме́рти і т. ін.) на па́лі <Cі́сти (потра́пити, піти́ і т. ін.) / сіда́ти на па́лю>
див.
скона́ти
.◇
[Ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не] вмира́ти (помира́ти, ло́патися, па́дати і т. ін.) / вме́рти (поме́рти, ло́пнути, покоти́тися [по́котом], впа́сти і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу) <Ма́ло не поло́пати зо смі́ху>
див.
умира́ти
;(2)
Поме́рти (уме́рти) не своє́ю сме́ртю
– померти неприродною смертю
.Він випадково вгадав, що незабаром не своєю смертю вмре місцевий лісничий
(Р. Андріяшик)
;Ніхто не запідозрить, що пілот помер не своєю смертю
(М. Кідрук)
;(3)
Поме́рти (уме́рти) своє́ю сме́ртю
– померти природною смертю
.– Бог з ними, хай забирають
[землю]..,
аби життя залишили, щоб хоч померти своєю смертю(І. Микитенко)
;Посли й собі допитувалися: чи імператор Василій умер своєю смертю, чи помогли йому?
(П. Загребельний)
;Роди́вся без соро́чки, помру́ (помре́) без штані́в
див.
роди́тися
;(4)
[Хоч] живце́м помира́ти (ги́нути)
– дуже погано себе почувати або перебувати в нестерпних умовах, обставинах
.[
Тиберій
:]
Так, нещасні, потомились .. [
Всі
:]
Що хоч живцем тут помирати!(М. Кропивницький)
;– До столярської роботи не приймають, там треба стояти, бігати, а я не годен. До ями також годі. Що діяти? Руки здорові, а приходиться, відай, гинути живцем
(І. Франко)
;Хоч ляга́й та [й] помира́й (вмира́й)
див.
ляга́ти
.