СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПИХ
, ПИХ-ПИ́Х, виг.
1
.
Звуконаслідування, що позначає звук, утворений пихканням
.
Пихкає немовля на сповивальному столику в поліклініці: пих! пих!
(із журн.)
.
2
.
розм.
Уживається як присудок за знач. пи́хкати, пи́хнути.
– А вона тобі, ота бісова машина, як скажена – тільки гурк-гурк, пих-пих
(С. Журахович)
;
Грають дідусі в шахи на лавочках у міському парку: пих! пих! – довкола густий дим
(з газ.)
.