ОБЛЯМІ́ВКА
, и, ж.
1
. Вишивка або смужка тканини, хутра і т. ін. на краях одягу, взуття і т. ін. для оздоблення; лямівка, оторочка
. Козацький червоний кунтуш, з вильотами на рукавах та золотими облямівками, так і просився на його пишну постать
(І. Нечуй-Левицький)
;– Візьміть мою кунячу шубу з бобровою облямівкою та коміром
(З. Тулуб)
;Високі вікна були завішані білими коленкоровими фіранками з червоною облямівкою
(Ю. Винничук)
.2
. перен.
Те, що смугою оточує що-небудь
. Ось невеличке озерце, кругле, схоже на голубе блюдечко, в зеленій облямівці
(О. Копиленко)
;Пальчасті листки каштанів жовкнуть не одразу. Спочатку на них з'являється вузенька жовта облямівка, кожен листок ніби оторочений темно-золотим обідком, який стає все ширшим і ширшим, поки не захопить увесь листок
(В. Собко)
;В глухій стіні загадково виблискували залізною облямівкою двері, які вели невідомо куди
(М. Дашкієв)
;Небо потьмяніло й зовсім погасло. Брудна облямівка його налилася синявою
(Олекса Ізарський)
.