ОБИ́ТЕЛЬ
, і, ж.
1
. Те саме, що монасти́р.
[
Матушка гуменя
:]
Мені здається, що гріх нам буде гонити її від своєї обителі(Панас Мирний)
;Монастир був бідний, і жили в ньому самі діди. Раз на місяць сюди привозили продуктів знизу, з філій цієї святої обителі
(Ю. Яновський)
;– Хто ти, сину мій, і яка потреба привела тебе в мою обитель?
(Р. Іваничук)
;Мене охрестили у старій дерев'яній церкві, й нічого поганого не сталося ні мені, ні святій обителі
(Г. Пагутяк)
;На віднову з обителі приносили й стародруки, і книги, писані на крихкому папері і навіть на шкірі козляти
(М. Дочинець)
.2
. [I]заст., поет., розм.[/I]
Місце перебування, мешкання і т. ін. кого-небудь
. О Львове, обитель лева! Пророком народ твій був. Він силу твою сталеву Ще з давніх-давен відчув
(Л. Забашта)
;Несли
[Панас Якович з дружиною]
в родинну обитель плекані в сімейному вогнищі бажання й надії(І. Пільгук)
;Це наша тимчасова обитель, але, як зав'яжеш тут, так i там, у тому свiті, зустрiнуть тебе
(О. Ульяненко)
.(1)
Ти́ха оби́тель
– про місце, що дає притулок, можливість спокійно жити, працювати і т. ін
.Він.., безтямно закоханий в ліси і в книги, молодий аспірант, якому пророчили тиху наукову обитель, – він, уявіть собі, вулкан!
(С. Журахович)
;Єдину насолоду мала
[абатиса]
в тому, щоб лякати майбутню імператрицю, вказуючи їй мудро й обачливо на те, яка доля чекає тих жінок, що покидають тихі обителі миру й спокою і занурюються в життя світське(П. Загребельний)
;– Пані, – мовила вона, – ледве я вас побачила, як ви хочете позбавити мене свого товариства. А я, признатись, дуже розраховувала на нього в цій тихій обителі
(Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма)
.