СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАЗУ́СТРІЧ
.
1
.
присл.
У напрямку, протилежному до того, в якому хто-, що-небудь рухається (при зближенні)
.
Стрів
[Антін]
несподівано Марту. Ішла назустріч
(М. Коцюбинський)
;
Мій колишній начальник, чимось заклопотаний, ішов назустріч, не помічаючи мене
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Ось і пес його білий, подібний на вівцю, з куцим грубим хвостом. Він навіть не бреше, а біжить назустріч і ластиться
(У. Самчук)
;
Назустріч котилися важкі незграбні гарби, запряжені сірими круторогими волами
(В. Малик)
.
2
.
у знач. прийм., з дав. в.
У напрямку до кого, чого-небудь
.
Боса стала
[Катерина]
серед шляху, Втерлась рукавами. А москалі їй назустріч, Як один, верхами
(Т. Шевченко)
;
Цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили, й стебла витикалися з землі назустріч сонцю
(О. Довженко)
;
Карпо вирвав із кільця кавалок ковбаси, пішов назустріч Микиті
(Григорій Тютюнник)
;
Вона підійшла і схилилася над Юрою. Юра потягся назустріч їй, весь затремтівши й завмерши від щастя
(Ю. Смолич)
;
– Прошу хід! – войовничо кинув
[Хаблак]
центрального пішака назустріч мовчазним шерегам чорних
(В. Дрозд)
.