НА́ВСТРІЧ
, розм.
1
. присл.
Те саме, що назу́стріч 1
. Далекий партизанський ліс швидко-прешвидко наближався, наче й сам він тепер ішов навстріч
(Ю. Яновський)
;Такого не проспиш, до схід сонця ти вже на льотному полі, де небо навстріч тобі грає зорею, кличе в свою неосяжність
(О. Гончар)
;Із-за горбатого поля плавно сходило навстріч гаряче сонце
(Микита Чернявський)
;Останній міст проплив у далині, Колеса змащено росою голубою – І Київ на Богдановім коні Пливе навстрі#ч дніпровою водою
(М. Вінграновський)
.2
. у знач. прийм., з дав. в.
Те саме, що назу́стріч 2
. Іду шляхом, – боюсь так, що й сказати не можна! Раденька вже, як хто навстріч мені береться
(Марко Вовчок)
;Василик біг якраз навстріч Орлюкові
(О. Довженко)
;І я пішов, прискорюючи крок, Назустріч людям і навстріч світанню
(В. Симоненко)
;Вгиналася під обозом земля, курява застеляла півсвіту, ночами сотні вогнищ рвалися навстріч зоряному небу
(П. Загребельний)
;Він падає на коліна і повзе по холодній підлозі навстріч синім тіням діви Марії та її розіп'ятого сина
(В. Дрозд)
.