НАБЕ́ДРЕНИК
, а, ч.
1
. церк.
Парчевий прямокутник із зображенням хреста, який священики одержують як першу нагороду і носять із правого боку нижче пояса
. – Чи ви чули, що о. Аркадія переведено на другу парафію, а о. Феогност дістав набедреника?
(М. Коцюбинський)
;До священницького строю, який так прискіпливо розглядали на його плечах ксьондзи, йому було іще подаровано набедреник
(Г. Колісник)
.2
. військ., іст.
У давнину – частина металевої збруї воїна, яка накладалася на стегно
. Боярин був у повній рицарській збруї: в панцирі з залізної, блискучої бляхи, в таких же набедрениках
(І. Франко)
;Археологічна експедиція виявила поховання скіфського воїна. Знайдено пластинчастий панцир, набедреники, шолом, сагайдак з бронзовим наконечником для стріл, що належали воїнові
(з газ.)
.