Старий генерал допив молоко, пройшовся, шкутильгаючи, до дверей, повернув назад, його дратувала задерикуватість цього мужлана

На розраду собі я тут же подумав: “Хай позаздрять тепер ті мої однокласники, що вважали мене нишком за мужлана, а зараз бачать, як мене посаджено поруч самого Кузьміна-Караваєва”

– Він же звичайний собі мужлан, самозванець... Він зовсім не граф...

Пивоваров мовчки ганяв своїх рибок. Грубий мужлан, кістляві руки, червона загрубіла шкіра, робітничо-селянське походження так і пре, а бач – аристократичні забаганки!

– Вам і цей мій вислів не подобається. І зараз думаєте: неотесаний Ковбик, мужлан...

Хто зна, хто ж стане тим переможцем. А раптом який грубий неотесаний мужлан, хай навіть із графським чи й князівським титулом?