МНИ́МИЙ
, а, е, рідко.
1
. Який насправді не існує, відсутній у дійсності; уявний, гаданий
. Про надзвичайну живучість подібних переказів про спустілу столицю Дарія, про бої Олександра Македонського свідчить поклоніння його мнимій могилі, відзначене серед горців Східної Бухари
(з наук. літ.)
.2
. Несправжній, удаваний
. Мнимий монгол зліз із коня, скинув із себе кожух
(І. Франко)
;Не встановлено, хто такий “об'єкт” – винахідник чи лише власник приладу; діє самостійно чи його самостійність мнима
(І. Росоховатський)
;– Не говоріть так багато – доганяйте! – вигукнув мнимий купець
(В. Малик)
;Коли вчинив ти добре діло, озирнися і пересвідчись, чи не вчинив тим самим діла лихого – є добро мниме і справжнє
(Валерій Шевчук)
.