МИТЕ́ЦЬ
, тця́, ч.
1
. Той, хто працює в якому-небудь виді мистецтва
. З галереї загримів один із найбільш нестриманих вальсів віденського митця Штрауса
(І. Франко)
;Греки досягли колосальних висот у мистецтві наслідування й копіювання форм природи, але їм було далеко до скіфських митців, які першими в світі, випередивши тисячоліття, сягнули і нині не перевершених еверестів
[вершин]
символізму, стилізації та абстрактного бачення світу(І. Білик)
;Дідусеві довелося вдосконалювати свою майстерність на неживих. І він був справді визначним митцем. Своєю майстерністю він перевершив би багатьох світових художників
(С. Андрухович)
.2
. на що, у чому, до чого, з інфін. і без дод.
Людина, обізнана, вправна у якій-небудь справі; майстер (у 3 знач.)
. Рибалонька, митець усе в воді ловити, Бажаючи поймать
[піймать]
в'юнів, В Болото Вершу засторчив(Є. Гребінка)
;– Хіба біля громадського добра мало роботи? Іди до якого ти діла митець та й роби
(Панас Мирний)
;Христя сказала: – Та ховайте
[гроші]
як слід. Бо тепер на ярмарки такі митці з міста наїздять, що незчуєтесь, як і витягнуть(А. Головко)
;– Та як ти вже кажеш, що всі жінки такі подільчиві і ти такий митець їх із розуму зводити, то, щоб тебе в честивості дружини моєї переконати, даю тобі голову на одруб, якщо вона тобі будь-коли на підмову дасться
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
.