МАНЮ́НІЙ

, я, є, пестл.

Дуже малий; крихітний

Віконечка манюні, як у касі на вокзалі. А за віконечками садок – вишневий, розуміється

(В. Винниченко)

;

Дід Бочонок .. цілими днями, навіть у неділю, просиджував у висілковій аптеці коло базару і (це було видно через вікно) розважував на манюніх вагах якісь ліки або стояв за прилавком

(Григір Тютюнник)

;

Борис одчинив двері, коли це дивлюсь – у руці його щось виблискує. Отой манюній княжичів меч!

(І. Білик)

;

Мала-манюня скрипочка виспівує волого. Смичок, мов птах, по струнах – стриб-стриб, цвірінь!

(Ю. Андрухович)