ЛІЧИ́ТИ

, лічу́, лі́чиш, недок.

Називати числа в послідовному порядку

– Лічитиму до трьох: раз!.. два...

(О. Довженко)

;

Гострий наконечник списа наблизився до зморшкуватої шиї старого. – Ну?!! Лічу до трьох, і дух з тебе вийде

(В. Чемерис)

;

Знати назви й послідовність чисел у яких-небудь межах

– Тітко, ви вмієте лічити до ста? І з льоху почулося: – Вмію

(Т. Осьмачка)

;

Читав я вже прудко, а ще краще вмів лічити й літери гарно виводив

(Б. Антоненко-Давидович)

;

– Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить

(М. Стельмах)

кого, що і без дод.

Визначати кількість кого-, чого-небудь

Де гроші лічать, там не пхайся

(Номис)

;

Став пан Пістряк лічити; лічить-лічить, а у п'ятій сотні одного козака не долічиться

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Одчинили скрині, стали лічити гроші, які там були

(Марко Вовчок)

;

Вести певні підрахунки

Щось вічно розмірковував

[Мемет],

пригадував, лічив і раз у раз бігав у крамничку

(М. Коцюбинський)

Визначати в певній кількості, у певних сумах; нараховувати

То скільки ж це вийде орендної плати з пана за сорок три роки, якщо по дев'ять карбованців з десятини лічити?

(М. Стельмах)

що.

Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру і т. ін.

Писав

[Котляревський],

переписував, безжально викреслював, знову писав. І так увесь день – вже четвертий, якщо лічити час від дня, коли до нього постукався Мефодій

(Б. Левін)

;

Товщину снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою. Лічать від землі до поверхні снігу

(з навч. літ.)

кого, що, перен., розм.

Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; ураховувати

Мені за сей час нічого веселого не трапилось, коли не лічити веселого сонця і моря

(Леся Українка)

;

І от бунтівник сам-один серед нив у червні, .. коли не лічити трьох білих вівчарок, зозулі та жайворонків

(С. Єфремов)

;

– Після султана це другий чоловік в імперії. – Коли не лічити султанші

(П. Загребельний)

кого, що, за кого – що, ким, чим, перен., розм.

Те саме, що вважа́ти 2

– Правда, що й то лихо було, – тяжке лихо, що нас до землі гнуло, над нами знущалося, за людей нас не лічило

(Панас Мирний)

;

[

Степанида

От правда на світі! Як жінок, то й не лічать за людину!..

(М. Кропивницький)

;

[

Мартин

Ох, дочко, ти не знаєш, як тяжко хлопом буть, усіх бояться, усіх лічить вищими від себе!

(І. Карпенко-Карий)

◇

(1)

Воро́н (га́лки́, га́ло́к і т. ін.) лічи́ти,

зневажл.

–

нічого не робити, не працювати або ледарювати

– Матері можна й .. галки лічити, бо вона стара та підтоптана, а дочка повинна працювати. Роби, бо ти ще молода

(І. Нечуй-Левицький)

;

Ціле село .. діяло, щось робило. Я один лежав і лічив мух на стелі

(В. Нестайко)

;

(2)

Курча́т лічи́ти (рахува́ти),

жарт.

–

підводити підсумки, оцінювати результати

Що й казати, не скупилися новояричівські керівники на обіцянки. А от коли пробив час, як кажуть, курчат лічити, виявилося – куди не кинь, всюди клин

(з газ.)

;

Чи відчують у школах виділення коштів з держбюджету на 14,2 відсотка більше, ніж торік – покаже час. Рахуватимемо курчат у кінці року

(з газ.)

;

(3)

Лічи́ти (рахува́ти) дні (годи́ни, хвили́ни і т. ін.)

–

стежити за часом, нетерпляче очікуючи на кого-, що-небудь

Лічу в неволі дні і ночі І лік забуваю. О Господи, як-то тяжко Тії дні минають

(Т. Шевченко)

;

Вона, ледве не на пальцях, рахувала години до Вікторового від'їзду

(Олекса Ізарський)

;

Стань гордою в мовчанні і лічи хвилини, дні, роки а чи століття, допоки не прорвешся раптом криком пожарищного степового дня!

(В. Стус)

;

Поглядаючи на годинник, вона рахувала хвилини й секунди. За пiвгодини – так, за пiвгодини – усе закiнчиться

(О. Ульяненко)

;

(4)

Не лічи́ти (не рахува́ти) годи́н (хвили́н)

–

не стежити за часом

Не дивлячись на сонце, не лічачи годин, йшла молода пара довгим зеленим яром

(І. Нечуй-Левицький)

;

Ми сидимо і чекаємо, ми не рахуємо хвилин

(У. Самчук)

;

У щастя, кажуть, світлий кожен час. Щасливі, кажуть, нібито не лічать ні днів, ані годин

(В. Стус)