ЛЯ́КАНИЙ
, а, е.
1
. Якого часто лякали, який сильно злякався; переляканий
. Біжать
[люди]
між деревами з відрами, з сокирами – заспані, неодягнені, лякані(С. Васильченко)
;Ляканий заєць лежить сторожко
(О. Копиленко)
;– Не дивуйтеся, – ласкаво плескав його по плечу Дебрич, – лякана ворона всього боїться
(П. Козланюк)
.2
. Який уже звик до лякання і нічого не боїться
. [
Бурлака
:]
Ви не кричіть, бо й я вмію кричать. Ви не лякайте мене – я ляканий!(І. Карпенко-Карий)
;– Та й не боюся я нічого – ляканий уже...
(М. Чабанівський)
;[
Станіслав
:]
Мене не злякаєш, я вже ляканий(В. Собко)
;[
Ольга
:]
Отак би й говорив одразу, а не страхав. Ми вже з сорок першого року лякані(М. Стельмах)
;– Це неправда, що люди, які вже дивилися в обличчя смерті, звикають і не бояться. Навпаки, вони знають, що боятися цього треба. А я ляканий
(А. Кокотюха)
;//
у знач. ім. ля́каний,
ного,
ч.Той, кого багато лякали і тим відбили страх
.[
Полковник
:]
Еге, як бачу, то мій нагай скучив по чиїйсь спині! [
Гадюка
:].
Не полохай ляканого!(М. Кропивницький)
;– Не лякай ляканих! – кинув Цимбалюк. – Я не дамся
(М. Сиротюк)
.