ЛИМО́Н
1
, а, ч.
1
. Південне вічнозелене цитрусове дерево родини рутових заввишки 3–5 м, яке має їстівні плоди; цитрина
. Садів без числа. Дуже багато слив, груш, яблук, капусти, цибулі – порею і ріпчастої. Однак лимонів, померанців, гранатів, інжиру в цих місцях не водиться
(П. Загребельний)
;В саду росли лимони і помаранчі, а коло брами височіли пальми
(О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена)
.2
. Плід цього дерева овальної форми, з товстою жовтою пахучою шкіркою, кислий на смак
. В шухляді він знайшов лимон і ножиком вправно порізав на тоненькі кружальця
(С. Чорнобривець)
;– Якщо вам не важко, я випив би чаю... – З лимоном? Без? Міцний, середній, світлий?
(О. Чорногуз)
;На синiм блюдечку – лимон, i чай на шiсть персон
(І. Жиленко)
;Я долив у свою чашку кави й кинув туди кружальце лимона
(О. Авраменко, В. Авраменко)
; * У порівн.
Її краса була незвичайною в тому розумінні, що інколи вона здавалась потворною, якоюсь вичавленою, як лимон, до жовтуватої блідості
(І. Роздобудько)
.