ЛАТИФУ́НДІЯ
, ї, ж.
1
. У Стародавньому Римі – великий приватний маєток, де використовувалася праця рабів
. Уперше латифундії виникли в Давньому Римі в II ст. до н. е., коли римська знать почала займати громадські землі підкорених племен
(з наук.-попул. літ.)
;В Італії й Сицилії були великі маєтки римських рабовласників, які називалися латифундіями
(з навч. літ.)
.2
. Велике приватне земельне володіння
. Стала Брацлавщина країною великих латифундій, де кожен магнат володів мало не цілим повітом
(З. Тулуб)
;Невирішеність аграрного питання, яке полягало в наявності великих латифундій та масового безземелля й малоземелля селян, загострювала соціальну кризу на селі
(з наук. літ.)
;В Україні латифундіями називали великі магнатські маєтки з тисячами десятин землі
(з наук.-попул. літ.)
.3
. ірон.
Про великі земельні угіддя
. – Тримайсь, мала, – заспокоював я Оксану, – ось стану вченим агрономом, рвонемо на якусь латифундію, станемо боротися за високі врожаї
(П. Загребельний)
;– Ти що, спалив мою латифундію, що опинився у Києві? – спитав Стах. – Та ні, приїхав по гонорар, тепер можу купити в тебе маєток
(В. Шкляр)
.