КІНЦЕ́ВИЙ
, а, е.
1
. Який міститься, перебуває, розташований на кінці, у кінці чого-небудь; останній (у 1 знач.)
. Часом вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі
(М. Коцюбинський)
;Степан, Ярина і старий батько стали в кінцевій дії разом з сільським натовпом навколішки й заспівали
(Б. Антоненко-Давидович)
;Трамвай, нарешті, обігнувши кільце, спинився на кінцевій зупинці
(Ю. Збанацький)
;Потяг “Київ – Кам'янець-Подільський”, яким вони мали дістатися до кінцевої точки призначення, прибував не раніше як за дві години
(С. Андрухович)
;Із погляду живої давньоруської мови та сучасних української і російської мов, форму “о полку” слід вживати з кінцевим наголосом (о полку#)
(з наук. літ.)
;//
у знач. ім. кінце́ва,
вої,
ж.Останній пункт у маршруті транспорту
.Водій відчинив двері й узявся за мікрофон. – Русанівка, кінцева, – замогильним голосом повідомив він. – Вагон далі не йде
(О. Авраменко, В. Авраменко)
.2
. Завершальний, остаточний
. Понад чверть віку тому познайомився Сергій Альошин з Маратом Кандибою, і майже протягом усього цього часу триває між ними суперництво, кінцевий результат якого покаже майбутнє
(М. Дашкієв)
;Нейтронні зорі – це кінцева стадія еволюції зір із не на багато більшою, ніж у Сонця, масою
(з навч. літ.)
;//
Який визначає собою яку-небудь діяльність і завершує її; основний
.Видно було, що він чекав цеї відповіді, а може, навіть і хотів її для чогось. У всякім разі не це, очевидно, було кінцевою метою його приходу
(В. Винниченко)
;– Яка проблема перед вами головна, кінцева?.. – Головної проблеми передо мною вже нема. Я її не розв'язав. Не вистачило життя
(О. Довженко)
;Прикладна наука має на меті конкретні кінцеві цілі; пізнання ж не має меж або кінцевих точок
(з наук.-попул. літ.)
.