КУРЕ́ЦЬ

, рця́, ч.

Той, хто курить (див. кури́ти

1), має звичку курити

Брати тим часом устаткували в своїй спальні все, що було потрібне, щоб хвильово перетворити її на елегантну курильню, де приготовано все, що розвеселяє серце пристрасного курця

(І. Франко)

;

Єдина запальничка, що була на господарстві, була в кишені в курця – в господаря

(І. Багряний)

;

Дехкани по черзі смоктали чилім

[люльку],

старанно видмухуючи дим, втягнутий в очеретину попереднім курцем

(Іван Ле)