СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
КОНЕ́ЧНЕ
, КОНЕ́ЧНО, заст.
Присл. до коне́чний; конче
.
Юрій Ярославович дуже просився, висилаючи з города послів до Ізяслава, щоби погодився з ним, але Ізяслав не хотів того, бо конечно хотів відібрати йому Турів
(з легенди)
;
Звір, не маючи іншого виходу, мусив конечно попастися в їх руки і на їх ратища
(І. Франко)
;
Він
[спокій]
мені був конечне потрібний після втоми сього дня
(Леся Українка)
;
Страшно, але як конечно, то нiчого не вдiєш
(Б. Лепкий)
;
Хоч раз на рік, а вже конечне скличе Сусідів він і родичів своїх На верхогони
(М. Рильський)
.