КОЙНЕ́
, невідм., с., лінгв.
1
. Загальногрецька мова, що склалася на ґрунті аттичного наріччя й у III–I ст. до н. е. витіснила інші давньогрецькі діалекти, збагатившись за їхній рахунок
. В елліністичний час для полегшення спілкування поширився єдиний варіант грецької мови, який отримав назву “койне”
(з наук. літ.)
;Койне написано майже всі тексти Нового Заповіту та велася проповідницька діяльність Апостола Павла та інших апостолів, які ширили Євангелію у країнах Середземноморського басейну
(з наук.-попул. літ.)
.2
. Будь-яка загальнонародна мова, що виникла на ґрунті одного чи кількох говорів і є засобом спілкування між носіями різних діалектів
. Терміном “койне” ми позначаємо наддіалектну мову, що розвинулася на базі кількох говірок (у тому числі міське чи фольклорне койне) і яка є важливою передумовою формування літературної мови
(з наук. літ.)
;За давньоруської доби існували два варіанти літературної мови – церковнослов'янська й давньоруська літературна мова на народній основі. Живомовним підґрунтям літературної мови на народній основі служило київське наддіалектне койне
(з наук. літ.)
.