КАРК
, а, ч.
1
. Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок
. Він
[пес]
зловив вже зубами за карк вівцю і кинув в отару(М. Коцюбинський)
;Самець-вепр настовбурчив щетину на карку
(Ф. Бурлака)
;Тур угруз ратицями в чорну вогку землю, всі жили на його спині й могутньому карку нап'ялись так, що аж тремтіли
(І. Білик)
;Юрко поклав картку жеребцеві на карк, а сам роздумував, як викрутитися з тої халепи
(Ю. Винничук)
.2
. Те саме, що ши́я 1
. В одну мить схопився
[Іван]
на ноги й почав одягатися. Голова так йому важила на в'язах, що трохи не покотилася з карку [карка]
на землю(А. Крушельницький)
;Андрієві захотілося схопити його за карк і жбурнути з високого ґанку
(Ю. Бедзик)
;Плечі в Залізняка широкі. Голова була на міцному, короткому карку
(Г. Колісник)
;Найстарший брат Момот ухопив його за карк і поволік у річку, де вже при самому березі було їм по груди
(В. Шкляр)
.