КАБЛУ́ЧКА
, и, ж.
1
. Що-небудь зроблене, зв'язане у формі кільця, петлі
. Взявши Гнучкий одноліток лози, Каблучку заходивсь
[Помпілій Нума]
плести(Т. Шевченко)
;Павло взявсь за залізну каблучку і постукав нею у хвіртку
(А. Головко)
; * Образно.
Налягли здобичники, тісною каблучкою здушили чумаків
(М. Коцюбинський)
.2
. Те саме, що пе́рстень 1
. Намиста блискучі, штучні каблучки на руки, дорогі сукна та шовкові тканини... Все те так і сяло та грало..!
(Панас Мирний)
;Там на оксамиті лежала пласка золота каблучка з кількома дрібними брильянтами круг великого рубіна
(В. Підмогильний)
;Хлопець під час заручин дарує дівчині каблучку на знак того, що вона заручена...
(В. Козаченко)
;У Еймунда ж – ніяких прикрас, тільки на лівій руці на пальці – золота каблучка, з якої звисає величезна, просто неймовірного розміру, як голубине яйце, біло-рожева перлина
(П. Загребельний)
.