ЗОЛОТУ́ХА
, и, ж.
1
. Народна назва однієї з форм діатезу, що поєднується з туберкульозним ураженням шкіри, очей та лімфатичних вузлів (перев. у дітей); скрофульоз
. Подивитесь на ту долоню, так нема на ній ні пухирів, ні сипу, ні пухлини, ні почервоніння, а вона свербить .. Сказати – “вогник”, так “вогник” здебільшого прикидається на підборідді і береться струпом. І не золотуха, бо ж золотуха переважно у дітей поза вухами або на шиї
(Остап Вишня)
;Його шия обмотана великою картатою хусткою, а вуха заткнуті ватою – старий хворів на золотуху
(М. Чабанівський)
;Морські купання рекомендують для лікування рахіту, золотухи у дітей зі зниженим обміном речовин
(із журн.)
.2
. діал.
Золотушник
. Відвар трави золотушнику (інші назви – золотарник, золотуха) в народній медицині застосовують при жовчнокам'яній хворобі, при проносах, цинзі, а також як сечогінний засіб
(із журн.)
.