ЗОЛА́
, и́, ж.
1
. Незгорілі мінеральні рештки у вигляді пилу або шлаку, що лишаються після спалювання якої-небудь речовини
. Під золою і жару не знати
(прислів'я)
;Чимале дворище .. курілось. Замість хати на кучугурі золи та вугілля чорною марою стояло печище
(Панас Мирний)
;Мати швиденько взяла хватки і витягла з печі чавунець – там, біля золи, тримала трохи юшки
(В. Барка)
;Все погоріло – горища й підвали, Все обернулося в купи золи
(Д. Павличко)
;Витягнути шубер, пошарудiти коцюбою в печi, аби зола просипалася через решiтку донизу, i маленькою шуфлею-совком, розрахованою саме на ширину нижнього отвору, повитягувати золу у вiдро
(Г. Вдовиченко)
;Золу застосовують як заповнювач для бетонів і будівельних розчинів, для вироблення аглопориту, зольного гравію тощо
(з навч. літ.)
; * Образно.
Обох же їх звела на чужій стороні та сама доля, яка на золу перетерла-перемолола все, що було їм дороге колись
(Р. Іваничук)
.2
. Елементи мінералів у складі рослин
. Бобові, порівняно зі злаковими культурами, відзначаються високим вмістом золи і кальцію
(з наук. літ.)
;Мінеральна частина корму (зола), крім оксидів металів і ангідридів кислот (чиста зола), містить і домішки – частинки вугілля, пісок, кремнієву та вугільну кислоти тощо. Золи більше в стеблах і листках, а менше в зерні та плодах
(з навч. літ.)
.3
. Деревний попіл, що використовується для зоління білизни
. У жлукті (посудині, видовбаній із стовбура дерева) золили білизну – парили, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи
(з наук.-попул. літ.)
.