СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЗОЗУ́ЛЕНЬКА
, и, ж., нар.-поет.
1
.
Зменш.-пестл. до зозу́ля 1
.
Гей, діти-квіти, Весна красна, Зілля зелененьке. Ку-ку! Зозуленька кує, Бо літечко чує
(з народної пісні)
;
Вилетіла зозуленька, Сіла на тополі, Закувала жалібненько: “Мадей у неволі!”
(І. Вагилевич)
;
І вдень, і ввечері там соловей співав, і пташки пурхали, зозуленька кувала
(Л. Глібов)
;
* У порівн.
В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає
(Т. Шевченко)
.
2
.
Пестливе називання дівчини, жінки (перев. у звертанні)
.
Бабуся – плюсь! – бiля панночки сiла та й каже: – Тужиш, моя зозуленько, за своїм сизим голубоньком, та ба! Нема його тутечка; пiшов далеко-далеко, аж до Чернiгова...
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Ні, бабусенько, ні, зозуленько, він прийде, не забариться...
(Марко Вовчок)
.