ЗДРІБНІ́ЛИЙ
, а, е.
1
. Дієпр. акт. до здрібні́ти.
Сонце сьогодні цілий день шукало продухи в небесній кризі, іноді воно, здрібніле за зиму, ребром вибивалося на поверхню і відразу ж зникало
(М. Стельмах)
;[
Річард
:]
В тих палацах, немов заморські квіти, процвітають таланти виборні .. Нащадки велетів, самі здрібнілі, якась безсила, пещена їх врода(Леся Українка)
.2
. у знач. прикм., перен.
Який здрібнів (у 2 знач.), утратив значущість
. Ох, цей здрібнілий фейлетонний час ерзаців і антологій... Цікаво, якими були б у нашу добу великі – Байрон, Гете, Бодлер?
(С. Процюк)
.3
. у знач. прикм., лінгв.
Те саме, що зме́ншувальний 2.
Сильно і по-сантиментальному
[по-сентиментальному]
ідеалізований і Василь у “Марусі” [Г. Квітки-Основ'яненка] ..
Його розмови з Марусею пересипані здрібнілими формами: “моя зозуленько, моя кришечко, моя перепілочко!”(М. Зеров)
;Романтичній поезії, як і фольклорові, притаманна увага до здрібнілої лексики
(В. Русанівський)
.