ЗБО́ЧЕНЕЦЬ
, нця, ч.
1
. Той, хто має збочення (у 2 знач.)
. – Як ви могли сподіватися, що я покриватиму вашу розпусту! .. Я не потерплю біля себе збоченців
(О. Авраменко)
;– Не чіпай моїх речей, – ображалась вона, – не чіпай їх і не копайся в моїй валізі, збоченець
(С. Жадан)
;– Ти віриш, що Катерина могла влаштувати таке собі шоу для збоченців? Вона ще, мабуть, у ляльки грається...
(Люко Дашвар)
;Перспективного талановитого спеціаліста кидають до в'язниці на поталу справжнісіньким збоченцям, які тільки й уміють, що безжально відбивати нутрощі
(із журн.)
.2
. перен.
Той, хто збочує (у 3 знач.), відхиляється від правильного або загальноприйнятого напрямку в поведінці, діяльності, поглядах
. Людина, яка пробує вмістити в собі мистецтво свого народу за тисячу років, неодмінно вибивається з нормального сприймання, це вже якийсь збоченець, якась аномалія
(П. Загребельний)
;Йому вигідно прикидатися маргіналом і збоченцем, хоч сам він живе банальним міщанським життям
(із журн.)
.