І Корній подибав в сторону запусту. Але це вже не є запуст. Це вже давно ліс

– Що – дров немає? – А де ж їм узятися? – Старшенький, Пилипко, пішов з санчатами в запуст, – може, нацюкає на раз витопити...

По купинах він вибрався з очерету і повз верби обіч дороги, оминувши село, сховався у запусті – сосновому ліску, що виріс після порубки

Возний, поки люд наїжджий забавлявся В полях, по запустах, – чомусь подав наказ Вечерю лаштувать не в домі, а якраз По другий бік двора

Смугла шкіра темніє крізь білий запуст на щоках