ЗАПОПА́СТИ
див.
запопада́ти
.ЗАПОПАДА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ЗАПОПА́СТИ, аду́, аде́ш, док., розм.
1
. кого, що.
Діставати, роздобувати що-небудь, знаходити когось
. Почалося це давно, з дитинства. Вона ховала яблука й цукерки, що їх так рідко запопадала від батьків, щоб увечері віддати братові
(В. Підмогильний)
;Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором. Отаке-то Диво запопали!
(Т. Шевченко)
;[
Палажка
:]
А йому аби гроші запопасти(Панас Мирний)
;//
що.
Брати, хапати те, що трапиться
.Коли це люди як сунуть з хат з кочергами, з рогачами, з лопатами... Хто що запопав. У вовка аж дух сперло од страху
(з казки)
;І раптом Гриші задрижала нижня губа, і він, запопавши кілка, націлився на Квача
(М. Івченко)
;– Запопав він якось козацького човна в морі, вітрило зірвав – і навдьори
(В. Дрозд)
;//
кого.
Натрапляти на кого-небудь, захоплювати
.Пани .. все радяться, як тих гайдамаків запопасти
(Марко Вовчок)
;Ніколи не міг Микита запопасти цього гімназиста сам на сам
(О. Копиленко)
;Женес намагається ошукати мене і хитрістю запопасти собі нових рабів
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;//
що, рідко.
Домагатися чого-небудь
.Попрощавшися з братом, пішов
[Ленько]
у Підгір'є [Підгір'я], –
чи не удасться йому запопасти ласкою у Андрія то [те],
що не удавалось досі ніякими способами(І. Франко)
.2
. Потрапляти куди-небудь
. – Оце, бач, що зробив город, – указав він на Христю, – що за дівка була – і здорова, і красива. А запопала у город – висмоктав все з неї, що можна було висмоктати, та й викинув каліку у село змерзати!
(Панас Мирний)
;[
Олеся
:]
Розбрелася наша сім'я – гола і боса, – куди хто запопав(М. Кропивницький)
.3
. рідко.
Сумлінно ставитися до чого-небудь, докладати багато зусиль
. Чим більше Рифка робила та запопадала, тим ставала здоровішою і веселішою
(І. Франко)
;На батьковій роботі не запопадав, у господарстві не кохався, а що любив, так це механізми, техніку
(О. Кундзич)
.