ЗАІ́ГРАШКИ

, присл., розм.

Те саме, що зави́грашки.

Свікліцька міцно вхопила ворота й ніби заіграшки одкинула їх набік однією рукою

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Хтось вас послав чи хто звелів? – Та хто їх посилав – самі пішли, – казала Оксана. – Що їм, молодим та здоровим: пішли, заіграшки, зв'язали

[снопи],

наговорились, наспівались, ще й додому завидна прийшли

(С. Васильченко)

;

– Я ще копу на такій озимині заіграшки нажну, а молодь хіба так уміє серпом орудувати?

(М. Стельмах)