ЗАДО́К
, дка́, ч.
1
. Задня частина (воза, гарби і т. ін.); протилежне
передок
.Прочани поприв'язували вірьовками в'язки сіна на задках повозок і понабивали ним повозки в задках і передках
(І. Нечуй-Левицький)
;Видно було задок брички з прив'язаним іржавим відром, фіолетову з жовтим клоччям на вухах собаку й набурмосену, роздуту квочку з виставленими з-під неї жовтими дзюбиками й голівками
(В. Винниченко)
;На возі сиділи дядько в шапці і широкоплечий парубійко-погонич, в задку воза лежали, виблискуючи на сонці лемешами, плуги
(Григорій Тютюнник)
.2
. Зменш. до зад 2
. Така гарна забава для дітей... Тільки є одна властивість того каменя: сідає дитина наверху в цілих штанях, а коли спуститься, то встає з голим задком
(Г. Хоткевич)
;Він уже бачить здоровенну батькову ручиську, що затиснула його малюсіньке рученя, тверда, заяложена ремінна батькова попруга вже танцює по його задку
(У. Самчук)
;На кого ти готував сіль і різав щетину? На ворога? Ні, на дитячий задок чи спину, бо тобі вже шкода було дати яблука малечі
(М. Стельмах)
.3
. рідко.
Те саме, що за́дник 1
. Хлопці дременули так, що тільки виднілися задки зношених черевиків
(із журн.)
.