1
.
Хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що склалися і не залежать від бажання, волі людини
.
Гей, наливайте повнії чари, Щоб через вінця лилося! Щоб наша доля нас не цуралась, Щоб краще в світі жилося!
(з народної пісні)
;
Як бачите, доля закинула мене аж у Крим
(М. Коцюбинський)
;
Тільки глибоко десь, на дні дівочого серця, ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя, що обікрадена злою долею її щира і вірна любов
(І. Цюпа)
;
Доля повернула так, що я змушений доживати своє життя у вбогості та хворобах, без даху над головою і вічно голодний
(Ю. Андрухович)
;
* У порівн.
Коли ж мене на півдорозі стріне важка лавина і впаде, мов доля, на голову мою, тоді впаду я на сніг нагірний
(Леся Українка)
;
//
Умови життя; життєвий шлях і те, що на ньому виникає
.
Орел вийняв карі очі На чужому полі, Біле тіло вовки з'їли, – Така його доля
(Т. Шевченко)
;
Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама
(Л. Глібов)
;
І яка ж примхлива людська доля! Саме цьому начальникові табору й випало бути першим в'язнем СІЗО
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Катерина міцно з'єднала свою долю з Антоновою долею
(С. Чорнобривець)
;
Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв
(П. Загребельний)
;
//
Становище, участь, обставини життя
.
Я
[Ісус Христос]
тебе посилаю відкрити їм
[поганам]
очі, щоб .. вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
//
Бажане, щасливе життя
.
Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама...
(Леся Українка)
;
Прокіп Савич одним з перших порушив звичаї свого містечка і пішов шукати долі не на морі, а в степах, на суходолі
(Л. Дмитерко)
.
◇
Ви́пасти / випада́ти на до́лю
Вирі́шувати (ріша́ти) / ви́рішити (ріши́ти) до́лю
Втопи́ти го́лову (до́лю, рідко голо́воньку)
у кого-небудь певним чином склалися життєві обставини; кому-небудь судилося щось
.
– Та коли б він
[лікар]
був багатий та вельможий
[вельможний],
я б і гадки не мала! Давно б уже була б за ним! Та коли ж таке безталання моє! Така доля мені випала
(Марко Вовчок)
;
– З домовини слізьми нікого не піднімеш, – тихо мовить Семен Новак. – Така вже Дем'янові випала доля
(І. Цюпа)
;
(2)
До́ля привела́ / приво́дила (завела́ / заво́дила)
кого
–
у кого-небудь певним чином склалися життєві обставини; кому-небудь довелося пережити щось
.
Не знаю, Не знаю, мій друже, Чи сатана лихо коїв, Чи я занедужав? Чи то мене злая доля Привела до того, Таки й досі ще не знаю, Не знаю нічого
(Т. Шевченко)
;
Не бачив сього нічого ніхто з тих, кого лиха доля завела у ту господу німоти, мороку, душної і тихої смерті
(Панас Мирний)
;
Молоді наводчики Бойко і Шестаков уже мали за плечима досвід форсування Дунаю. Солдатська доля привела їх сюди через шпиталі та запасні полки з 3-го Українського
(О. Гончар)
;
(3)
До́ля (приро́да) обділи́ла (скри́вдила)
кого чим
–
хто-небудь позбавлений чогось (певних якостей, можливостей і т. ін.)
.
Він відчував себе скривдженим. Звик бути всюди і у всьому першим .. і не міг тепер спокійно поставитися до того, що .. доля зненацька скривдила його, обділила
(П. Загребельний)
;
– Бути б тобі артистом на сцені, щоб люди раділи, слухаючи, та ось вродою тебе природа обділила
(Д. Ткач)
;
(4)
До́ля (форту́на) прирекла́
кому, кого
–
судилося мати що-небудь, робити щось, бути десь
.
Ні сили віщої не дарувала доля, Ні слави славної мені не прирекла, І час мене змете, як сохле листя з поля, Мов крихти зо стола
(М. Рильський)
;
I хоч навік Фортуна зла Мене на мандри прирекла, Я все здолаю, все стерплю. За ту горянку, що люблю
(М. Лукаш і В. Мисик, пер. з тв. Р. Бернса)
;
(5)
До́ля (форту́на) слу́жить / послужи́ть
кому і без дод.
–
кому-небудь таланить, щастить у житті
.
– Диво велике, – каже Петро Сердюк, – нічого сказати. Служить вам добре фортуна, пане гетьмане
(П. Куліш)
;
Видно, одрадянам сама доля служила!
(Панас Мирний)
;
– Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика добич
(Марко Вовчок)
;
(6)
До́ля (форту́на) усміха́ється (посміха́ється) / усміхну́лася (посміхну́лася)
кому
–
для кого-небудь складаються сприятливі життєві обставини; таланить, щастить у житті комусь
.
Хто досягнув вищого щабля в розвиткові продуктивних сил, хто стоїть на міцнішій, надійнішій матеріальній основі, тому й доля усміхається привітніше
(Ю. Бедзик)
;
Ми прийшли до кита-риби. Того дня фортуна посміхалася мені: серед пошматованих смердючих нутрощів я знайшов добрячий шмат амбри
(Ю. Логвин)
;
Фортуна таки раз усміхнулася йому
(І. Франко)
;
А оце був поїхав на заробітки в Одесу, і там йому посміхнулася доля
(М. Стельмах)
;
Жи́ти та (і) Бо́га (до́лю, до́леньку) хвали́ти
Зв'я́зувати / зв'яза́ти своє́ життя́ (себе́, свою́ до́лю)
(7)
Лиха́ (гірка́, зла, щерба́та і т. ін.) до́ля (до́ленька)
:
а)
(чия, у кого)
хто-небудь нещасливий, безталанний; у кого-небудь нещасливе життя, сповнене тривог, переживань і т. ін
.
Над Іквою було село, У тім селі на безталання та на погибель виріс я. Лихая доленька моя!
(Т. Шевченко)
;
– А давно ж вони
[Лящі]
померли, бабусю? – Давненько, моє серце .. – Се, мабуть, чи не до них ішла? – До їх, бабусю, та лиха моя доля
(Марко Вовчок)
;
Вона
[Малуша]
розуміла, що не може побачити ані князя Святослава, ані сина Володимира, – у них свої шляхи, у неї своя гірка доля
(С. Скляренко)
;
Тогді найбільш нам допікає, коли зла доля однімає, Що в нас всього миліше єсть
(І. Котляревський)
;
[
Михайло
:]
Бідна оця Жозефіна! .. Всяке аж сікається принизити, осміяти; а заступитись нема кому. І все ото гонить бідність та доля щербата!
(М. Старицький)
;
– Рідний брат мій в Америці, Марко. Ще до визволення Галичини пішов світ за очі. Лиха доля погнала
(І. Цюпа)
;
– Доторгувався! – сердито вилаявся він, коли Муромець поскарживсь йому на гірку долю
(І. Білик)
;
Песту́н (песті́й, улю́бленець) до́лі (форту́ни)
тяжке, трагічне життя в кого-небудь
.
[
Кассандра
:]
Я, брате, сама б радніша прясти білу вовну, ніж віщувати всім нам чорну долю
(Леся Українка)
;
Я змалку знаю, де яке зело. Мені це ще од баби перейшло, – її вважала відьмою Полтава. У неї котик був, як чортеня, і чорна доля з чорними очима
(Л. Костенко)
;
Щасти́ [тобі́ (вам, їм і т. ін.)] [до́ле (Бо́же)] <Хай (неха́й) тобі́ (вам, їм і т. ін.) щасти́ть>