СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДОДА́ТОК
, тка, ч.
1
.
рідко.
Дія за знач. додава́ти, дода́ти 1–3
.
– По-юридичному, пане доктор? – вмішалася цікаво, але цим разом без додатку свого зачіпливого глуму Наталя
(О. Кобилянська)
.
2
.
Те, що додається, є доповненням до чого-небудь
.
Молода, напрочуд гарна, Кароока та струнка, Швидкометна, наче сарна, Мов тополенька гнучка, Весь малюнок без додатка, Бо нема чого додать
(П. Грабовський)
;
Невеликий додаток рідкого скла зміцнює ґрунти, робить водонепроникними фундаменти, прискорює твердіння бетону
(з газ.)
;
// 
Книга, брошура і т. ін., що додається до передплатного видання і разом із ним надсилається передплатникам
.
Вона .. читала додатки до “Ниви”, але тільки романи та повісті
(І. Нечуй-Левицький)
;
В тім часі я дістав від товариша “Галичанина”. То був літературний додаток до львівського “Слова”
(А. Чайковський)
;
// 
Невеликі замітки, дописки, доповнення до статті, твору, книги, протоколу і т. ін. – все те, що не ввійшло в основний текст
.
Щодо справи каталогу українських книжок.., то, як він буде у Вас в рукописі готовий, пришліть мені, а я, зробивши додатки, знов пришлю вам
(Леся Українка)
;
– Будуть які додатки чи зміни? Нема? Добре
(В. Кучер)
.
3
.
лінгв.
Другорядний член речення, який перебуває в об'єктних відношеннях із підпорядковувальним членом і виражається формами непрямих відмінків іменників та їх еквівалентів
.
Додатком називається другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків
(з навч. літ.)
.
(1)
 
На (рідше в) дода́ток <На (у) дода́чу>,
у знач. присл.
додатково до того ж
.
Ніч уже зовсім налягла на землю, а в додаток ще й туман піднімався
(Панас Мирний)
;
– Перед шлюбом дам йому або дочці банкову розписку на дві тисячі карбованців, ще й дім в додачу
(І. Нечуй-Левицький)
;
А на додаток ще застрайкували портові робітники
(П. Панч)
;
Він цілу ніч лаяв жінку, а коли лайка не допомагала, давав доброго стусана на додачу
(П. Колесник)
;
– Коли вже за скрипку плачу, то ще й борщу дам у додачу
(І. Нижник)
.
(2)
 
Непрями́й дода́ток,
лінгв.
додаток, виражений будь-яким непрямим відмінком іменника із прийменником або без нього, крім знахідного відмінка
.
Різновидом непрямого додатка є додаток, виражений неозначеною формою дієслова
(з навч. літ.)
;
(3)
 
Прями́й дода́ток,
лінгв.
додаток, що стоїть при перехідному дієслові й виражений знахідним відмінком іменника або його еквівалента без прийменника
.
Прямий додаток вказує на об'єкт, безпосередньо охоплений дією, процесом або станом
(з наук. літ.)
.