ДОВЕСТИ́СЯ
див.
дово́дитися
1
.ДОВО́ДИТИСЯ
1
, иться, недок., ДОВЕСТИ́СЯ, еде́ться, док., безос.
Бути необхідним, неминучим у зв'язку з певними обставинами
. Чого-то я не чув, чого-то я не бачив? Чого не траплялось, чого не доводилось! І не сказати, і не змалювати
(Марко Вовчок)
;Часом їй доводилось продиратися через таку гущину, що вона ледве пролазила
(М. Коцюбинський)
;Доводилось і через болота брести, і в лісах ховатися, і днювати біля кіп та стогів – всього попробували
(А. Шиян)
;На батьківській садибі ніде другу хату ставити, доведеться в Рокитному
(А. Головко)
;//
Мати можливість
.Доводилось вам коли-небудь польову кашу їсти?
(Панас Мирний)
;Коли доводиться в краях твоїх
[на землі донецькій]
бувати, од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь...(В. Сосюра)
;Якось Шурі довелося побачити вперше легендарні “катюші”
(О. Гончар)
.