ДОБРОВО́ЛЕЦЬ
, льця, ч.
1
. Той, хто вступає в армію з власного бажання, добровільно
. – Ви, Бойко, теж мусите йти на війну, і Муславський .. Ви мусили б піти добровольцями! – говорила Жанна
(Гео Шкурупій)
;Три прийомні і один рідний син Каленика Романовича пішли добровольцями в армію, коли німці почали наближатися до Києва
(І. Сенченко)
;Того самого дня прибули сотні свіжих і готових до бою добровольців
(У. Самчук)
.2
. Той, хто зі своєї волі береться за виконання яких-небудь обов'язків, якоїсь роботи
. Комендант встав із стільця і сказав через перекладача, що треба вибрати старосту. Якщо є добровольці – підходьте
(Григорій Тютюнник)
;– Я тоді вже навчалась у десятому класі .. На одному вокзалі прочитала оголошення, що на шахту в Донбас добровольці потрібні, зважилась
(А. Михайленко)
.