ДАРЕ́МНО
, розм. ДАРЕ́МНЕ.
1
. Присл. до даре́мний.
Мені здається, що ніколи Воно
[сільське хлопча]
не бачитиме волі, .. Що так Даремне, марне пролетять Його найкращії літа(Т. Шевченко)
;Раз Півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току
(Л. Глібов)
;– Краще кинути більше коштів на експлуатацію тих, що є, плантацій, аніж даремно витрачатись на цю...
(Іван Ле)
;– Ото запал! Пізнаю героя Смоленська... Але пан даремно обурюється
(З. Тулуб)
;– Алгебра дуже потрібна для лісоводів .. Даремно гніваєтесь на екзаменаторів
(М. Чабанівський)
;//
Безкоштовно, безплатно
.Дворових теж задобрив: наділив їх даремно огородами, аби проживали .. у його
[нього],
аби доглядали худоби(Панас Мирний)
;– Чорнобай скосив око в той бік, де ясир. – Мені вони
[невільники]
теж не даремно дісталися...(В. Малик)
;//
у знач. пред.
Безрезультатно, марно
.– Як я тоді плакала, як побивалася! Та все даремно...
(Панас Мирний)
;Коли залишався
[Філька]
в палаті один, намагався заснути, але даремно(А. Шиян)
;Вічної пам'яті просив
[Сашко]
тим, хто загинув учора на полі бою, і славної долі Україні, волі їй і сили у прийдешньому, аби ті, хто загинув за неї, не віддали своїх життів даремно(Ю. Покальчук)
.2
. присл.
Без серйозних підстав, причин; незаслужено (ображати, докоряти)
. – Чи не образив даремне Івана?
(М. Коцюбинський)
;Знала, що даремно образила подругу
(О. Донченко)
.