ГУ́СЕНИЦЯ
, і, ж.
1
. Личинка метелика з кількома парами ніг і гризучим ротовим апаратом
. Її зморшкувате личко засяяло співчуттям, проте очі не ожили, зосталися схожими на двох волохатих гусениць у побурілих осінніх листочках
(Є. Гуцало)
;Гусениці молі живляться різноманітними речовинами тваринного походження – хутром, волоссям, шерстю тощо
(з наук.-попул. літ.)
; * Образно.
Звивалася по мосту гусениця поїзда метро
(Ю. Мушкетик)
; * У порівн.
Очі його повзають по Борисові повільно, наче гусениця по листю
[листі]
(О. Гончар)
.2
. Широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для кращої прохідності машини
. Не минуло хвилини, як іще два танки горіли, а один – на підбитій гусениці – як повернув сюди боком, так і захряс
(А. Головко)
;Трактор ляснув гусеницями і завмер, здригаючись від натужного стукотіння мотора
(П. Автомонов)
;Гусениці сучасних танків сталеві, з металевими або гумометалевими шарнірами
(з навч. літ.)
.