ГРАНИ́ЧИТИ
, чить, недок., з чим.
1
. Мати спільну границю, суміжні території; межувати
. Поля його батька граничили з полями Василя, були вироблені й добрі
(О. Кобилянська)
;Першу доньку Болеслав видав за німецького маркграфа Германа, володіння якого граничили з польськими землями
(П. Загребельний)
.2
. перен.
Бути подібним, близьким до чого-небудь, доходити до чогось
. Музика .. може викликати веселість, бадьорість, сум, тугу.., отже, переважно грає .. на нижчих регістрах нашого душевного інструменту, там, де свідоме граничить з несвідомим
(І. Франко)
;Єсть у нас поети, що намагаються писати шаблонні тексти, які граничать з карикатурою
(А. Малишко)
.