ГО́ДІ
, присл., розм.
1
. Досить, вистачить
. На сей раз годі, ніколи, вибачайте
(Т. Шевченко)
;– Ну, годі вже, годі, угамуйся
(Д. Мордовець)
;– Годі бродити світом!
(Василь Шевчук)
.2
. тільки з інфін.
Не можна, немає можливості
. Легко сказати, але зробити – годі
(прислів'я)
;Десь у тумані стояв гомін і рух, десь наче зовсім близько, але де саме, годі було визначити
(І. Багряний)
;Без наявності найширшого синтезу годі створити образ великої узагальнюючої сили і неминущого, невичерпного змісту
(А. Малишко)
;Мені раптом здалося, що дивно самотній я у цьому світі, що всі люди, які так дико регочуть навколо, вчинять мені якусь велику шкоду, що таки годі сподіватись од них милосердя
(Валерій Шевчук)
.Та й го́ді сказа́ти <Сказа́ти го́ді>
див.
сказа́ти
.○
(1)
Та й го́ді
:а)
уживається для підкреслення вичерпності висловленого; та й усе, більше нічого
.Встануть сердеги працювати, Корови підуть по діброві, Дівчата вийдуть воду брать, І сонце гляне – рай та й годі!
(Т. Шевченко)
;Дівчини він майже не знає. Якось випадково, років зо два тому, зустрічав її в економії та й годі
(М. Стельмах)
;Горе тепер, Олю, та й годі
(В. Винниченко)
;Робота їхня й справді Лукію зацікавлює – майстри та й годі!
(О. Гончар)
;б)
уживається для вираження посиленого, перебільшеного відтінку обмеження чого-небудь; і тільки
.– Що ми? Хіба ми люди? Обличчя носимо людське та й годі, а душу і серце в хмелі потопили
(Панас Мирний)
;– Та оцей Ломицький, .. він не дуже любить бали і, здається, й танцює тільки кадриль, та й годі, – сказала Маруся
(І. Нечуй-Левицький)
.