СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ГЕЙ
1
, ГЕЙ-ГЕ́Й, виг.
1
.
Уживається як окрик, яким підганяють волів, корів і коней
.
Гей, гей, гей, мій чорний воле! Нива довга, в стернях поле...
(Я. Щоголів)
;
– А ореш бувало – у дві ж пари завжди, вже не боїшся, що пристануть: “гей та гей”
(А. Головко)
;
Він навіть очі примружив і тоді ніби почув смачне шарудіння плуга, .. а поперед нього коливаються дужі й покірні, такі приязні зади волів. – Гей, попелясті!..
(Д. Бузько)
.
2
.
Уживається як оклик при звертанні
.
– Гей, музо, панночко цнотлива, Ходи до мене погостить!
(І. Котляревський)
;
– Гей-гей, козаче! Чого се тебе занесло на кручу?
(П. Куліш)
;
– Гей! ти! – гукнув голова. – Відчини! Чув? Чіпко!
(Панас Мирний)
;
Спершу їхали тихо, але от не стерпів Давид – гукнув Якимові: гей, гей, а нехай лиш торкають!
(А. Головко)
.
3
.
Уживається як заклик, заохочення до дії
.
– Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштувати стусанів?
(І. Котляревський)
;
Гей до мене! Є у мене І варене й печене
(Л. Глібов)
.
4
.
Уживається для вираження піднесення, захоплення чим-небудь
.
Гей, степи-поля, розкіш моя!..
(М. Коцюбинський)
;
До танцю вітер грає, І свище, і луна... Гей-гей, як плига човник! Весела ніч, бучна!
(Леся Українка)
;
Підсихало болото, вияснювалося небо, розцвіталися квітки... Гей!
(Б. Лепкий)
.
5
.
нар.-поет.
Уживається на початку речення як заспів у піснях
.
– Гей, уже ж, видно, мені без бандури пропадати
(з думи)
.