ГЕМІНА́ЦІЯ

, ї, ж., спец.

Більш тривала вимова приголосного звука; подвоєння

У деяких мовах гемінація має словорозрізнювальну функцію

(з наук.-попул. літ.)

;

Написання подвоєних приголосних у німецькій мові зазвичай не вказує на гемінацію, а слугує для позначення довготи або короткості попереднього голосного

(з наук.-попул. літ.)

У риториці – контактний повтор одного й того ж слова або частини речення із стилістичною метою

При гемінації той самий елемент повторюють без зміни його форми і не вставляючи інші елементи для привернення до нього уваги читача

(з наук.-попул. літ.)