ВІ́ХОТЬ

, хтя, ч.

Жмут соломи, сіна і т. ін.

Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи

(О. Маковей)

;

Уляна перемила теплою водою ложки, поклала проти сонця сушитися, вишкребла тріскою казанок, витерла віхтем із кропиви

(Григорій Тютюнник)

;

Під пахвою тіточка тримала віхоть торішньої трави, налигач і хворостину

(М. Вінграновський)

;

Колиска дозволяє Жданові почистити коні залізним .. шкреблом. Той чеше вороні, гніді, сірі боки, а потім ще протре коня солом'яним віхтем, аж шерсть на коневі заблищить

(Ю. Мушкетик)

;

* Образно.

Величезні віхті вогню з осатанілим реготом вибухали й розходились у повітрі

(М. Івченко)

;

Улянка встигла розгледіти кострубаті віхті брів, приплюснутий до шибки, схожий на картоплину ніс, заросле обличчя, шапку-ушанку...

(О. Донченко)

;

Блідо-червоні від сонця віхті палаючої нафти випліскувались, розливались по шпалах, по зарослому травою насипу

(К. Гриб)

;

* У порівн.

Під хрящуватим носом звисали довгі вуса, як віхті

(П. Панч)

;

Волосся Василя.. стирчить на всі боки, як віхоть пшеничної соломи

(У. Самчук)

;

Так і лісок підпалити можна, а він у нас сосновий, спалахне, як віхоть

(Ю. Винничук)

Жмут клоччя, шматок старої тканини і т. ін. для миття, чищення чого-небудь.

Давно вже він

[самовар]

не бачив ні віхтя, ні цегли, ні попелу: зелені патьоки застилали йому замурзані боки

(Панас Мирний)

;

Федя старанно віхтем витирає свій кран

(Яків Баш)

;

Жмут клоччя, шматок старої тканини і т. ін. для мазання (глиною, крейдою і т. ін.)

– Як мажеш, то не крути дуже віхтем, а так, моє серденько, дрібненько та дрібненько

(І. Нечуй-Левицький)

;

* У порівн.

– Орудує нами, як віхтем

(Марко Вовчок)

;

Слід на долівці або стіні, що залишається внаслідок нерівного мазання

Доладно вимазать треба, щоб не знати віхтів, щоб свекруха вранці не лаяла

(К. Гордієнко)

перен., зневажл.

Про м'яку, безвільну людину

[

Микола

Отже я зараз покажу тобі, що я не віхоть. Марш мені з хати!

(І. Франко)

;

“Солом'яний віхоть”, – дратуючись, говорив інколи про нього батько, що бажав би бачити іншу вдачу в останньому в роді Анклітценів...

(Н. Королева)

;

Що це з тобою, чоловіче? Якоїсь розрив-трави обпився чи з'їв закоханого і звареного голуба? Ти – віхоть чи порядний чоловік і сім'янин?

(С. Процюк)

◇

Ки́нути ві́хоть

див.

ки́дати

;

(1)

Упа́в ві́хоть,

заст.

–

трапилось лихо, нещастя

Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас затим, що дуже поганий віхоть упав, – і він не зна, як перебути сей час

(Сл. Гр.)