СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВІДНО́СИТИ
, о́шу, о́сиш, недок., ВІДНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. відні́с, несла́, ло́; док., кого, що.
1
.
Несучи кого-, що-небудь, доставляти кудись або кому-небудь
.
Я щодня пишу і щодня сам одношу листи в поштову скриньку
(М. Коцюбинський)
;
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу
(М. Старицький)
;
Щасливий я не тим, що маю квіти, А тим, що є кому їх віднести!
(Л. Дмитерко)
.
2
.
Повертати, віддавати комусь що-небудь позичене, тимчасово взяте
.
Нам з Мартою шкода було односити таку гарну книжку так скоро
(Панас Мирний)
;
– Добридень вам, Мотре! А куди йдете? .. – До куми! Відношу борщ, що позичала
(М. Коцюбинський)
.
3
.
Переміщати, пересувати що-небудь своїм рухом (про вітер, течію і т. ін.)
.
Вітер подихав проти неї і геть односив назад Катрин нестямний лемент
(Панас Мирний)
;
І не відчула
[Оля],
як тиха, зрадлива течія почала непомітно відносити її вбік
(Л. Юхвід)
;
// 
безос.
Дівчина .. знов налягла на жердину, і її одразу віднесло потоком далі
(О. Гончар)
.
4
.
перен.
Вважати кого-, що-небудь належним або стосовним до когось, чогось
.
Ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко, та й ніколи не відносив я їх до власної особи
(М. Коцюбинський)
;
Чи можна до народної творчості віднести твори тої чи іншої людини, які не мають високої художньої цінності?
(із журн.)
;
// 
Пов'язувати з певним періодом
.
Багато дослідників відносять кінцевий період розвитку Трипілля не до мідного, а до бронзового віку
(з наук. літ.)
.
Відда́ти (віднести́) миша́м на сніда́нок (на сні́дання)
(1)
 
Відно́сити (рідше кла́сти) на (за) раху́нок
кого, чого
вважати що-небудь причиною чогось, пояснювати чимсь
.
Стара їмость і чоловік клали все то
[те]
на рахунок вагітності, і Маруся не розчаровувала їх
(Г. Хоткевич)
;
Він став скритним і замкнутим. В сім'ї це помічали і відносили на рахунок особливої пристрасті до науки
(М. Ю. Тарновський)
;
Перевищення норм природних втрат не варто відносити за рахунок прибутків
(з газ.)
.